ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РИБНИЦТВА - І.М. Шерман - 2011

3. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВЕДЕННЯ РИБНИЧИХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

3.5. Теоретичні складові виробництва товарної рибної продукції

Теоретичні складові виробництва товарної риби в акваторіях різного походження та цільового призначення в першу чергу базуються на біопродукційному потенціалі, який складається з продуцентів і консументів різних трофічних рівнів. До складу біопродукційного потенціалу входять гідробіонти рослинного та тваринного походження, суттєва частина яких може використовуватися певними культивуємими видами риб. В умовах, коли у водоймі відсутні види риб, здатні ефективно споживати відповідні групи гідробіонтів, які входять до складу біопродукційного потенціалу, їх сприймають в якості кормового ресурсу. Загальновідомо, що складовою частиною біопродукційного потенціалу є саме кормовий ресурс. Знання якісних та кількісних параметрів кормового ресурсу дозволяють сформувати штучний іхтіоценоз обмеженого видового складу, але представленого цінними видами риб. За таких умов, коли види риб складу штучного іхтіоценозу починають використовувати кормові гідробіонти, які утворюють кормовий ресурс, останній трансформується у кормову базу.

Природна кормова база є основою природної рибопродуктивності - вагомої складової раціону риб, що пов’язане не тільки з чисельність та біомасою кормових гідробіонтів, представлених флорою і фауною, а і джерелом отримання рибами фізіологічно повноцінної їжі, що являє собою виключне значення для здоров’я риб, їх стану, можливостям демонстрації відповідної реакції на інтенсифікаційні заходи у конкретних умовах.

Виходячи з викладеного, зрозуміло, що штучний іхтіоценоз в умовах нагульних ставів доцільно розглядати в якості компонентів полікультури, які здатні максимально ефективно використовувати з одного боку природну кормову базу, а з другого боку демонструвати адекватну реакцію на засоби меліорації, стимуляції розвитку кормових гідробіонтів за рахунок органо - мінеральних добрив, годівлі об’єктів полікультури на фоні забезпечення відповідної якості води.

Товарна маса особин, які є об’єктами тепловодного і холодноводного рибництва, обґрунтована суб’єктивними та об’єктивними складовими, що закріплено існуючими галузевими нормативами з урахуванням відповіних грунтово - кліматичних зон.

При цьому галузеві нормативи передбачають загальний аспект, пов’язуючи товарну масу особин із вихідною масою рибопосадкового матеріалу, що значною мірою визначає рибопродуктивність рибогосподарських акваторій, переважно класичних нагульних ставів.

Стартова маса рибопосадкового матеріалу, її суттєве переважання стандарту при вирощуванні товарної риби багато, але далеко не все. Маючи високу середню масу, цьоголітки або річняки, можуть мати погану спадковість і на фоні заходів інтенсифікаційного характеру демонструвати низький темп росту, хворіти, мати низький рівень пошукової реакції на корми штучного та природного походження, що забезпечить високі витрати корму на одиницю продукції, інших складових сучасної інтенсифікації.

Високоякісний рибопосадковий матеріал, а це переважно маса тіла та лінійний розмір з якісною генетикою та відповідною життєстійкістю на фоні існуючих засобів інтенсифікації, які є складовою частиною сучасних технологій, здатні забезпечити ефективне виробництво риби в акваторіях різного походження і цільового призначення.

Використовуючи органічні добрива, доцільно пам'ятати, що одночасно з традиційними способами їх внесення у стави доцільно використання гною сільськогосподарських тварин є приготування так званих бовтушок, які забезпечують розповсюдження часток гною у товщі води, а це сприяє швидкому нарощуванню чисельності та біомаси зоопланктону, яким живляться зоопланктофаги.

Класичне виробництво товарної риби в умовах тепловодних ставових рибничих господарств передбачає, за умови дволітнього обороту, виростити рибо посадковий матеріал у вирощувальних ставах, отриманих цьоголітків по завершенню вегетаційного періоду пересадити у зимувальні стави, а весною використати отриманих річняків для зариблення нагульних ставів. За трилітнім оборотом додатково використовуються вирощувальні стави другого порядку та зимувальні стави.

Кожний технологічний цикл, який передбачає скидання води з вирощувальних та нагульних ставів, супроводжується фактично повною руйнацією продуцентів і консументів різних трофічних рівнів, які є основою кормової бази культивуємих видів риб. Виникає необхідність додаткових витрат на відновлення кормової бази, а це час і фактичне скорочення ефективного вегетаційного періоду, що пов’язано з недоотриманням продукції, одночасно зростає собівартість продукції за рахунок чисельності скидання і набору води у відповідні категорії ставів.

Поряд з викладеним, відносно класичної технології, існує безпереривна технологія, яка передбачає вирощування і зимівлю культивуємих видів риб в одному ставу, а саме вирощування товарної риби від личинки до товарної продукції. При цьому у ставах формується й стала природна кормова база, яка підтримується протягом тривалого часу за рахунок застосування органо - мінеральних добрив, відсутні технологічні зриви, які пов’язані із скиданням води при пересадці риби в різні категорії ставів. В цьому процесі суттєве значення має накопичення продуктів життєдіяльності, які виступають в якості додаткових добрив.

Традиційна і безперервна технології виробництва товарної риби об’єктивно мають свої позитивні складові, але кожна з них має одночасно негативні складові. Виходячи з цього і резюмуючи об'єктивні положення, саме фахівець в кожному окремому випадку, залежно від об’єктивних реалій використовує ті принципи вирощування товарної риби, які забезпечують максимальну ефективність виробництва рибної продукції в конкретних умовах.

Розглядаючи певні складові вирощування товарної риби, ми не використовуємо однозначно поняття рибопосадковий матеріал у відповідності до цьоголітків та річняків і це не випадково. Справа у тому, що поряд з традиційним зарибленням нагульних площ річняками, існує багато підприємств, які проводять осіннє зариблення цьоголітками, що обумовлено низкою об’єктивних обставин і є безумовно доцільним.

До позитиву осіннього зариблення нагульних площ доцільно віднести можливість більш тривалого живлення за рахунок встановлення критичного зниження температури води з одночасним більш раннім початком живлення весною, коли спостерігається підвищення температури води. При цьому реально спрощується технологія за рахунок виключення з обороту зимувальних ставів, які вимагають додаткових економічних витрат у зимувальний період. Одночасно з конкретним спрощенням загального технологічного процесу, що достатньо привабливо, втрачається можливість дієвого контролю за фактичним виходом цьоголітків в процесі зимівлі у поєднанні з невідомою кількістю річняків, які реально населяють нагульні водойми, неможливість проведення рибопосадкового матеріалу через систему меліоративно - профілактичних заходів. На цьому фоні проблематичною стає щільність посадки загальна та за окремими видами, складніше виконати розрахунки з інтенсифікаційних заходів, виключається можливість сортування і вилучення окремих особин, які об'єктивно мають вади екстер'єру, прояви травматизації.

В останні роки в умовах диспропорції цін на товарну рибу та складові її виробництва багато підприємств використовують екстенсивну форму вирощування риби, яка в останні роки отримала назву пасовищної форми рибництва.

Теоретичне підґрунтя пасовищної форми рибництва базується на принципах підбору для нагульних площ відповідних компонентів полі культури за обґрунтованого співвідношення окремих видів. Така форма рибництва базується на визначенні щільності зариблення та прогнозованих параметрах рибопродуктивності, яка у свою чергу є результатом середньої маси особин та виходу їх в процесі вирощування.

Провідною умовою успіху у даному випадку є об'єктивна необхідність до початку процесу формування полікультури отримати об’єктивну інформацію відносно чисельності та біомаси кормових гідробіонтів за провідними групами гідробіонтів: фітопланктон, макрофіти, зоопланктон, зообентос, детрит.

Знаючи кормові коефіцієнти певних гідробіонтів для відповідних видів риб, можна виконати прості розрахунки щодо потенційної рибопродуктивності, беручи до уваги використання в процесі живлення різними видами риб до 50 % загальної біомаси кормових гідробіонтів. Після виконання попередніх умов, які викладені вище, можливо отримати інформацію щодо потенційної загальної рибопродуктивності та за окремими видами, які споживають відповідні групи кормових гідробіонтів - фітопланктофаги, макрофітофаги, зоопланктофаги, зообентофаги, детрітофаги.

За наявної можливості використання органо - мінеральних добрив рибопродуктивність за рахунок нарощування чисельності біомаси кормових гідробіонтів для відповідних компонентів полікультури, буде суттєво зростати, але це вже шлях до виходу за межу пасовищної аквакультури, якій присвячена нижче викладена інформація розділу.

Кожна розглянута теоретична складова технології орієнтована на отримання максимальної кількості продукції високої якості з мінімальними витратами, які пов’язані головним чином з витратами на одержання рибопосадкового матеріалу.

За пасовищної технології виключається необхідність годівлі риби, а це досить вагома складова собівартості продукції. При використанні в якості нагульних акваторій природних і штучних водойм різного походження і цільового призначення виключаються витрати на амортизацію, ремонт, водопостачання.

Сумарно така продукція, одержана за пасовищною технологією має мінімальну собівартість на тлі існуючої ринкової ціни, високу споживацьку якість, що супроводжується привабливими екологічними складовими. Загальна кількість вирощеної риби відносно низька, а це пов’язано з тим, що риба використовувала в їжу виключно кормові гідробіонти природного походження. Риба отримується фактично повністю за рахунок природної кормової бази відповідних акваторій, що обумовлює високу економічну ефективність пасовищної аквакультури.