Фізіологія людини - Вільям Ф. Ґанонґ 2002
Кровообіг
Кровообіг в окремих ділянках організму
Кровообіг у шкірі
Кількість тепла, яке втрачає організм, значно регульована різним кровоплином через шкіру (див. Розділ 14). У пальцях, ступнях, долонях та мочках вух містяться добре іннервовані анастомози між артеріолами та венулами (артеріовенозні анастомози; див Розділ 30). Плин крові у відповідь на терморегуляторні подразнення можуть змінюватись у межах від 1 до 150 мл/100 г шкіри за 1 хв. Уважають, що ці зміни можливі, оскільки кров шунтується через анастомози. Субдермальні капіляри та венозне сплетення є важливим резервуаром крові, а шкіра - одним з декількох місць, де реакції кровоносних судин можна спостерігати візуально.
Білий дермографізм
Якщо гострим кінцем якогось предмета злегка провести по шкірі, утворені лінії будуть блідими (білий дермографізм). Механічний подразник спричинює скорочення прекапілярних сфінктерів, і кров виходить із капілярів та дрібних вен. Відповідь з’являється протягом 15 с.
Потрійна відповідь
Якщо по шкірі провести предметом з гострим кінцем сильніше, то замість білого дермографізму приблизно через 10 с з’явиться ділянка почервоніння (червоний дермографізм). Через декілька хвилин у цьому місці можна виявити ознаки набряку та плямистого почервоніння довкола ушкодження. Швидке почервоніння пов’язане з дилатацією капілярів - пряма відповідь капілярів на тиск. Набухання (пухир) - місцевий набряк, зумовлений підвищеною проникністю капілярів та посткапілярних венул з наступною екстравазацією рідини. Почервоніння, що поширюється від зони ушкодження (артеріальна гіперемія), є наслідком розширення артеріол. Таку трикомпонентну відповідь називають потрійною відповіддю, вона є частиною нормальної реакції на ушкодження (див. Розділ 20) і простежується після повної симпатектомії. Артеріальної гіперемії нема у разі місцевої анестезії та у денервованій шкірі після дегенерації чутливих нервів. Однак її фіксують одразу після блокади нерва чи його частини вище місця ушкодження. Ці спостереження разом з іншими даними підтверджують, що описана реакція зумовлена аксон-рефлексом - відповіддю, за якої імпульси, генеровані після ушкодження у чутливих нервах, поширюються антидромно (у протилежному напрямі по інших розгалуженнях волокон чутливих нервів) (рис. 32-17). Це єдина ситуація в організмі, за якої простежується фізіологічний ефект завдяки антидромному проведенню. Збільшення проникності судин у випадку утворення набряку пов’язане частково з гістаміном або з гістаміноподібними сполуками, що виділяються з місцевих мастоцитів та діють через Н1-рецептори. Трансмітером, що виділяється у центральних закінченнях чутливих С-волокон нейронів, є речовина Р (див. Розділ 4). Речовина Р та CGRP наявні у всіх відділах нейронів. Обидві сполуки розширюють артеріоли, а крім того, речовина Р спричинює екстравазацію рідини. Сьогодні розроблено ефективні непептидні антагоністи речовини Р, які зменшують вихід рідини із судини. Отже, у розвитку набряку можна виділити пептидергічний та гістамінергічний компоненти.
Реактивна гіперемія
Реакція кровоносних судин, що виникає у багатьох органах, однак видима у шкірі, яку називають реактивною гіперемією, - це збільшення кількості крові у ділянці, де кровообіг є відновленим після періоду оклюзії. Якщо порушується надходження крові до кінцівок, то артеріоли шкіри нижче місця оклюзії розширюються. Після відновлення кровообігу надходження крові у розширені судини призводить до того, що шкіра стає вогняно-червоною. У разі дифузії кисень проходить коротку відстань через шкіру, і реактивна гіперемія не розвивається, якщо кровоплин у кінцівці припиняється в атмосфері з 100% вмістом кисню. Отже, дилатація артеріол пов’язана з місцевим впливом гіпоксії.
Рис. 32-17. Аксональний рефлекс.
Генералізовані реакції
Норадренергічне нервове стимулювання, адреналін та норадреналін, що циркулюють, зумовлюють скорочення кровоносних судин шкіри. Вазодилататорних нервів для судин шкіри не виявлено, і вазодилатація відбувається завдяки зниженню тонусу констрикторів, а також унаслідок утворення брадикініну у потових залозах та вазодилататорних метаболітів. Колір шкіри і температура також залежать від стану капілярів та венул. У холодній синій або сірій шкірі скорочуються артеріоли та розширюються капіляри, у теплій — розширюються і артеріоли, і капіляри.
Оскільки больовий подразник спричинює дифузну імпульсацію у норадренергічних нервах, то больове ушкодження у шкірі, крім потрійної відповіді, зумовлює генералізовану вазоконстрикцію. Якщо під час фізичного навантаження температура тіла підвищується, то кровоносні судини шкіри розширюються, незважаючи на продовження імпульсації дії у норадренергічних синапсах інших частин тіла. Дилатація судин шкіри у відповідь на підвищення гіпоталамічної температури (див. Розділ 14) є потужною рефлекторною відповіддю, що переважає іншу рефлекторну активність. Холод зумовлює вазоконстрикцію у шкірі, однак за вираженого холоду поверхнева вазодилатація може переважати. Така вазодилатація є причиною рум’янців на обличчі у холодну погоду.
Перебіг шоку є важчим у хворих з підвищеною температурою внаслідок вазодилятації у шкірі, таких пацієнтів не треба зігрівати до рівня, після якого їхня температура підвищується. Іноді це проблематично, оскільки сумлінна людина, що доглядає хворого, чітко знає з книжок, що «хворі з ушкодженнями повинні перебувати у теплі», і вони накривають ковдрами жертв нещасних випадків, що є у шоковому стані.